Історія КНУВС

Історія Карпатського національного університету імені Василя Стефаника – це історія тривалого академічного розвитку, інтелектуального поступу та збереження національних духовних традицій.

1939 рік

Створення навчального закладу було зумовлене гострим дефіцитом педагогічних кадрів у регіоні, який не вдавалося перекрити за рахунок короткострокових учительських семінарів чи залучення спеціалістів з інших областей. У зв’язку з цим місцеві органи влади ініціювали перед урядом питання про заснування в обласному центрі (тогочасному Станіславі) учительського інституту.

1940 рік

Активна підготовка до відкриття закладу розпочалася в січні, а вже 1 березня інститут офіційно розпочав свою роботу. Першим керівником установи став викладач педагогіки Станіславської педагогічної школи Федір Плотницький. Заступником з науково-навчальної частини – М. Шевченко. В Інституті було створено три факультети: історичний (декан Т. Великий), фізико-математичний (декан М. Король) та філологічний з двома відділеннями – української мови і літератури та російської мови і літератури (декан М. Шмулензон), що заклало основу для розвитку вищої педагогічної освіти на Прикарпатті.

1940-1944 роки

На початковому етапі інститут не мав власного корпусу і тимчасово розташовувався у недобудованому приміщенні торговельної школи, де на стаціонарному, вечірньому та заочному відділеннях навчалося 900 майбутніх педагогів. Із початком Другої світової війни та в період німецької окупації заклад повністю припинив діяльність. Значна частина викладачів та студентів була мобілізована. Перші керівники установи зазнали важких втрат: директор Ф. Плотницький загинув у гестапівській катівні в Умані, декан історичного факультету П. Великий – під Сталінградом, а декан філологічного факультету Л. Шмулензон та низка педагогів закладу полягли у боях. Деякі з тих, що залишилися живими, після війни продовжили роботу в інших закладах і установах.

1944-1950 роки

Відновлення роботи Станіславського учительського інституту розпочалося восени 1944 р. Перший післявоєнний навчальний рік розпочався 1 листопада 1944 р. в приміщенні на вулиці Шевченка, 30. У липні 1945 р. дипломи вчителів отримали перші 13 випускників стаціонару. У 1945-1946 навчальному році Інститут був тимчасово розташований у шкільному приміщенні на вулиці Першотравневій, 8. Водночас тривала відбудова головного корпусу на вулиці Шевченка, 57, який невдовзі було піднято з руїн. Багато зробив для відновлення діяльності Інституту виконуючий обов’язки директора Інституту, довоєнний декан фізико-математичного факультету М. Король. 1948-1949 навчальний рік Інститут розпочав у майже відремонтованому приміщенні свого корпусу, а завершилися відновлювальні роботи в 1950 р. Директором навчального закладу в 1946-1949 рр. був Т. Божко, заступником з науково-навчальної роботи М. Лизогуб. Протягом післявоєнного періоду контингент студентів Інституту стрімко зростав: якщо у 1944-1945 навчальному році на стаціонарі та заочному відділенні навчалися 354 студенти, то до 1949 р. ця кількість збільшилася до 790. Загалом, за роки існування Станіславського учительського інституту, було підготовлено для шкіл регіону 1457 учителів, що створило міцну базу для його подальшого масштабування.

1950-1958 роки

Новий етап розвитку розпочався 4 серпня 1950 року, коли учительський інститут Постановою Ради Міністрів УРСР реорганізували в Педагогічний, перейшовши до підготовки фахівців вищої кваліфікації. У цей період, Інститут зосередився на якісному посиленні кадрового потенціалу, завдяки чому кількість кандидатів наук і доцентів зросла з 10 осіб у 1952 р. до 21 – у 1956 р. Паралельно відбувалося розширення навчальної бази: відкривалися нові кафедри й лабораторії, а книжковий фонд бібліотеки збільшився учетверо, сягнувши у 1958 р. – 167 тисяч примірників. Директорами інституту в цей час були К. Швецов (1950-1953 рр), Г. Гречух (1953-1956 рр), І. Шевченко (1956-1957 рр), заступником з навчально-наукової роботи впродовж зазначеного часу був С. Гуцало.

1956-1959 роки

Для забезпечення кадрами сільських шкіл регіону Інститут у 1956 р. перейшов на п’ятирічний термін навчання та розпочав підготовку вчителів широкого профілю, здатних викладати поєднання кількох суміжних дисциплін. Вони готувалися з таких спеціальностей, як “українська філологія та історія”, “російська філологія та історія”, “фізика, математика і креслення”, ”українська філологія, музика і співи”.  Перший випуск таких інтегрованих фахівців відбувся у 1958 р., а вже наступного, 1959 р., академічну структуру закладу розширили завдяки відкриттю нового факультету – підготовки вчителів початкових класів, який прийняв перших 50 студентів за спеціальністю “методика і педагогіка початкової освіти”.

1962-1965 роки

У 1962 р. Інститут повернувся до прийому студентів на одну спеціальність (за винятком спеціальності “українська філологія, музика і співи”), а в 1963 р. до його складу приєднали загальнонауковий факультет. Він став четвертим поряд з історико-філологічним, фізико-математичним та факультетом методики і педагогіки початкової освіти. Загальнонауковий факультет мав на меті забезпечення отримання вищої освіти за місцем проживання студентів-заочників без відриву від виробництва. До числа його студентів було переведено сотні тих, хто навчався у вищих навчальних закладах Києва, Харкова, Львова, Донецька, Чернівців, але мешкали і працювали в межах Івано-Франківської області. Паралельно відбувалося становлення академічної науки: з 1956 р. розпочалося видання “Наукових записок”, а до 1965 р. професорсько-викладацький склад посилився завдяки захисту 23 кандидатських дисертацій, що заклало міцний фундамент для подальшого наукового розвитку установи.

1965–1979 роки

Період завершення хрущовської відлиги позначився посиленням ідеологічного тиску та репресіями проти українських дисидентів-шістдесятників. У серпні 1965 р. радянські спецслужби заарештували викладача новітньої історії Інституту Валентина Мороза, якого згодом засудили до чотирьох років таборів за правозахисну та антирежимну діяльність. Попри повторний арешт у 1970 р. та тривале ув’язнення, В. Мороз продовжив наукову роботу і після міжнародного обміну дисидентів у 1979 році захистив докторську дисертацію за кордоном, ставши символом національного спротиву в стінах закладу.

1966–1980 роки

У другій половині 60-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст. Інститутом керували кандидат філософських наук, доцент В. Кравець (1957-1967 рр), кандидат економічних наук, професор О. Устенко (1967-1980 рр), доктор історичних наук, професор І. Васюта (1980-1982 рр), кандидат фізико-математичних наук, доцент І. Кучерук (1982-1986). У 1966 р. розпочав роботу музично-педагогічний факультет під керівництвом першого декана, заслуженого артиста УРСР В. Пащенка. Подальша оптимізація гуманітарного напряму відбулася у 1969 р., коли на базі історико-філологічного факультету створили два самостійні підрозділи: філологічний та історико-педагогічний факультети, що дозволило розширити професійний профіль випускників. Історико-педагогічний давав майбутнім історикам і суспільствознавцям одночасно й інший фах – методиста виховної роботи.

1971-1975 роки

Важливою віхою в літописі закладу стало 5 січня 1971 р., коли Івано-Франківському педагогічному інституту було присвоєно ім’я видатного українського письменника Василя Стефаника. У цей же період відбулося стрімке розширення лінгвістичного напряму: у 1971 р. на філологічному факультеті запровадили спеціальність “англійська мова”, що вже у 1975 р. заклало основу для відкриття окремого факультету іноземних мов, який згодом перейшов на підготовку вчителів двопрофільних кваліфікацій. З 1977 р. випускники факультету отримували кваліфікацію вчителя англійської і німецької мов.

1986-1988 роки

У 1986 р. ректором закладу було обрано доктора філологічних наук, професора Віталія Кононенка. Під його керівництвом розпочалася масштабна модернізація установи та її поступова трансформація в авторитетний науковий центр європейського типу. Протягом цих років суттєво зміцнилася матеріально-технічна база: ввели в експлуатацію новий авдиторний корпус, актову залу, сучасну бібліотеку з півмільйонним книжковим фондом, а у 1988 р. – восьмиповерховий навчальний корпус для гуманітарних факультетів. Паралельно оновлювався зміст освіти, свідченням чого стало відкриття у 1987 р. художньо-графічного факультету (декан – доцент І. Фічора) для підготовки фахівців мистецького профілю, який готував учителів образотворчого мистецтва, креслення і праці.

1992 рік

Проголошення незалежності України поставило перед вищою освітою завдання створити умови для здобуття класичної університетської освіти за світовими стандартами. Зважаючи на потужний науковий потенціал закладу, 26 серпня 1992 р. перший Президент України Леонід Кравчук підписав Указ про створення на базі Івано-Франківського державного педагогічного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. На той час навчальний заклад за своїм науковим потенціалом давно вийшов на одне з провідних місць серед педагогічних закладів України. На його 36 кафедрах навчально-виховну та науково-дослідну роботу здійснювали 240 штатних викладачів, серед яких налічувалося 20 докторів, професорів і 181 кандидат наук, доцент. Студентський колектив університету складав 3950 студентів стаціонару і 2400 заочного відділення.

1994-2003 роки

Розвиток закладу в статусі Університету супроводжувався стрімким масштабуванням та інтеграцією в академічну науку. Вже у 1994 р. в Університеті створено відділ регіональних проблем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та Прикарпатського університету, Науково-дослідницький інститут українознавства (1996 р.), Фізико-хімічний інститут (1999 р.), а також інститут та педагогічний коледж у місті Коломиї. У 1997 р. в Університеті навчалося 7 тисяч студентів, підготовка молодих фахівців здійснювалася за 22-ма спеціальностями. Разом із цим розширювався перелік спеціальностей та формувалися нові структури: юридичний, економічний, філософський, природничий факультети, а також факультети довузівської підготовки, післядипломної освіти та фізичного виховання. У 2001 р. на базі педагогічного факультету почав діяти Педагогічний інститут, а на базі художньо-графічного та музично-педагогічного факультетів – Інститут культури і мистецтв, пізніше – Інститут мистецтв. З 2002 р. запрацював Юридичний інститут, створений на базі однойменного факультету, а через рік відкрив свої двері для студентів Інститут туризму.

2004 рік

Враховуючи вагомий внесок Прикарпатського університету у підготовку висококваліфікованих фахівців, плідну наукову та науково-педагогічну працю колективу, 21 серпня 2004 р. згідно з Указом Президента України № 958 від  21 серпня 2004 р. та за наказом Міністерства освіти і науки України № 718 від 13 вересня 2004 р. Прикарпатському університету імені Василя Стефаника надано статус національного.

2005-2006 роки

У 2005 році ректором Університету було обрано доктора фізико-математичних наук, професора Богдана Остафійчука. Цей період відзначився активною модернізацією структури закладу: в університетській Науковій бібліотеці створили відділ комп’ютерного забезпечення, на базі історичного факультету запрацював Інститут історії і політології, а при кафедрі фізичної реабілітації відкрили науково-дослідну лабораторію. У 2006 році академічну структуру Університету розширили завдяки створенню окремого підрозділу – Юридичного коледжу.

2009-2011 роки

За сприяння Агентства міжнародного розвитку США (CRDF) і Міністерства освіти і науки України у 2009 р., в рамках програми Співробітництва у науково-технічних дослідженнях та освіті (CREST), було створено науково-освітній центр “Наноматеріали в пристроях генерації та накопичення енергії”. Наступний, 2010 р., відзначився активним розвитком інфраструктури та навчальної бази: розпочали роботу лабораторія статистичного аналізу, спортивно-культурний комплекс “Олімп”, а також відкрилися кафедра туризмознавства і туристичних спеціалізацій в Інституті туризму, кафедра іноземних мов і перекладу та кабінет нумізматики в Інституті історії і політології. У 2011 р. створено Навчально-наукову лабораторію вуглецевих наноматеріалів та суперконденсаторів.

2012 рік

У квітні 2012 р. трудовим колективом Університету ректором обрано доктора політичних наук, професора Ігоря Цепенду. Розширюється навчальна та наукова база університету, збільшується науковий потенціал, створюються нові навчальні підрозділи, напрямки та спеціальності, зростає кількість студентів. Вже в травні 2012 р. було створено кафедру безпеки життєдіяльності. Відділ виховної роботи реорганізовано у відділ виховної та психолого-педагогічної роботи. Створено Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та дистанційного навчання. Розпочав роботу відділ ліцензування та акредитації, створено відокремлений структурний підрозділ Івано-Франківський коледж ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.

2013-2014 роки

У 2013 р. створено Навчально-наукову лабораторію дослідження проблем політики в сфері боротьби зі злочинністю ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” та Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. Сташиса Національної академії правових наук України. У 2014 р. створено Навчально-наукову лабораторію біологічної екології в Інституті природничих наук та Національний контактний пункт програм ЄС Горизонт – 2020 за напрямком “Нанотехнології, сучасні матеріали та передові сучасні виробництва”. Також у 2014 році в Інституті філології створено кафедру журналістики.

2014-2025 роки

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника акредитований за найвищим, ІV рівнем, і входить до десятки найкращих закладів вищої освіти України. Загалом за весь час своєї діяльності Університет підготував понад 160 тисяч фахівців і наразі здійснює навчання за 75-ма спеціальностями, входячи у ТОП 10 університетів України за рейтингом у базі Scopus. Університет підтримує тісні зв’язки з багатьма науковими та навчальними закладами світу, зокрема США і ЄС. Реалізує 15 безкоштовних магістерських програм подвійних дипломів з провідними університетами Республіки Польща.В університеті функціонує спільна навчально-наукова лабораторія фізики магнітних плівок з Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України,  яка має статус Національного надбання України. Крім того, функціонують Національний контактний пункт програм ЄС Горизонт – 2020 за напрямком “Нанотехнології, сучасні матеріали та передові сучасні виробництва”, Навчально-науковий Інститут історії, етнології і археології Карпат, Науковий інформаційно-аналітичних центр НАТО, Інформаційний центр ЄС тощо.
Успішно реалізуються міжнародні проекти – Державний інвестиційний проєкт “Будівництво Міжнародного центру зустрічей студентської молоді України і Республіки Польща (селище Микуличин Івано-Франківської області)” та проєкт створення Міжнародного наукового центру “Обсерваторія” (г. Піп Іван, Чорногірський хребет, Карпати), який виконується за грантові кошти ЄС.
Університет посідає 6 місце серед ЗВО України за кількістю зарахованих абітурієнтів у 2025 році.

15 серпня 2025 року

Університет офіційно отримав нову назву – Карпатський національний університет імені Василя Стефаника. Це стратегічне рішення, яке підкреслює нашу міжнародну місію, регіональну ідентичність та амбіції, зберігаючи при цьому спадщину патрона – Василя Стефаника.

Директори Станіславського учительського інституту

Директори Станіславського педагогічного інституту

Ректори Станіславського (Івано-Франківського з 1962 року) педагогічного інституту

Ректори Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника 

Ректори Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Ректори Карпатського національного університету імені Василя Стефаника

Заступники директора Станіславського учительського інституту з науково-навчальної діяльності

Проректори Станіславського (Івано-Франківського) педагогічного інституту з науково-навчальної діяльності

Проректори з навчальної (навчально-виховної) діяльності Івано-Франківського педагогічного інституту (Прикарпатського національного університету) імені Василя Стефаника

Проректори Івано-Франківського (Прикарпатського національного університету) імені Василя Стефаника з наукової діяльності (роботи)

Проректори з науково-педагогічної діяльності Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Проректори Станіславського (Івано-Франківського) педінституту, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника з адміністративно-господарської діяльності  (науково-педагогічної роботи та соціально-економічного розвитку) 

Проректори з фінансово-економічної діяльності Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Проректори з міжнародного співробітництва Прикарпатського національного університету  імені Василя Стефаника

Марчук Василь Васильович (2011-2014)

Великочий Володимир Степанович (2003-2005)

Бойчук Тетяна В’ячеславівна (2005-2006)

Цепенда Ігор Євгенович (2006-2011)

Прокрутка до верху