У світі немає нічого ідеального. Однак, це, швидше, не вада, а плюс, з якого можна отримати користь. Додавши мінус. Саме цим і займаються на кафедрі фізики і хімії твердого тіла фізико-технічного факультету Прикарпатського університету.
На цій кафедрі працює кандидат фізико-математичних наук, професор Любомир Никируй. Знайомтеся.
У 1995 році Любомир Никируй закінчив Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича за спеціальністю фізик, викладач. Згодом – аспірантуру Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, за спеціальністю хімія твердого тіла.
Кандидатську дисертацію присвятив механізмам розсіювання носіїв заряду та оптимізації термоелектричних властивостей кристалів PbTe, PbSe, PbS n-типу провідності.
Кандидат фізико-математичних наук з 2004 року за спеціальністю фізика напівпровідників і діелектриків. Область наукових інтересів професора: матеріалознавство, фізика напівпровідників, наноматеріали.
В кабінеті у професора, не надто великому, але й не дуже маленькому, тісно. Тут стоїть обладнання, на якому він із колегами по кафедрі розробляє нові матеріали. Робить, з точки зору абсолютно ідеальної структури, цілковито дефектні речі. Багаторазово змінюючи, ламаючи, переставляючи, наповнюючи і забираючи, намагається створити матеріали, користь від використання яких буде найвищою.
Щоби цього досягти, треба змінити властивості матеріалу на атомарному рівні. Вчені кафедри точно знають, де, скільки, чого треба забрати, додати, аби властивості матеріалу змінити у потрібному їм напрямку.
«Простішими словами, наприклад, шматок металу проводить електричний струм. Якщо структура, будова його ідеальна, немає ніяких перешкод і вад, струм по ньому тече вільно, ніщо його не стримує. Якщо ж є дефекти, тріщини, струм проходить повільніше. Внаслідок цього виділяється тепло або спостерігаються інші ефекти. Цю властивість дефектів ми й використовуємо для створення нових матеріалів, які можна застосовувати на практиці», – намагається розтлумачити мені професор.