Внутрішній дворик Жешувського краєзнавчого музею. Вересень 2015 року. Пізній вечір. На великому екрані транслюють “Українську Революцію Гідності” військового оператора Руслана Ганущака. У фільмі немає діалогів, немає музики. Лише інтершум: крики, постріли, кудись поспішають люди, когось виносять на ношах. Музика є тут же поряд з екраном у дворику. Живе виконання українських пісень під живі звуки бандур. В якийсь момент бандуристки припиняють гру, встають зі своїх місць і в повній тиші А капелла виконують пісню «Пливе кача». Всі, хто був у дворику музею, також встають зі своїх місць. Пісня закінчується, але ніхто не плескає і не рухається. На екрані горять свічки. Раптом – наче так задумав режисер – на годиннику костельної вежі моторошно бамкає дзвін…
Квартет бандуристок «Ґердан» із Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника восени 2015 року взяв участь у Днях європейської спадщини в Жешуві у проєкті, який щороку презентує культуру різних країн. Спеціально для цього проєкту і до цього фільму було написано партитури, а окремі пісні учасниці квартету розучували безпосередньо перед цим, важливого для них європейського виступу.
Бандура, каже керівниця квартету Віолетта Дутчак, – унікальний інструмент. Він однаково добре надається для виконання класичних творів і сучасних композицій, під бандуру добре співати. Але найголовніше – такого інструмента більше ніде немає. Це те, що вирізняє українців серед інших націй. Іншими словами – це те, що можна вдало представити, те, чим можна оригінально презентувати себе у світі.
Знайомтесь: Віолетта Дутчак. Українська бандуристка, музикознавиця, педагогиня, докторка мистецтвознавства, професорка, завідувачка кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва Навчально-наукового Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Засновниця і керівниця квартету бандуристок «Ґердан».