Доцентка кафедри хімії факультету природничих наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Тетяна Татарчук два роки поспіль (2019 та 2020) потрапляє у десятку кращих жінок України у науці.
Її ім’я також є у престижному рейтингу ТОП-2% науковців у світі. Цей рейтинг складається аналітиками Стенфордського університету, видавництва Elsevier та SciTech Strategies. Він оцінює весь науковий результат дослідників за бібліометричними показниками, беручи до уваги такі критерії, як: індекс Гірша, кількість цитат або позицію у списку авторів тощо. Тетяна Татарчук має публікації в журналах, що індексуються у міжнародних наукометричних базах Scopus та Web of Science. Знайомтесь з фанаткою своєї справи, науки та Прикарпатського університету.
Шкільний гербарій і найкраща вчителька хімії
Ще у шостому класі Тетяна мріяла про біологію. Якось на канікулах у селі в бабусі зібрала величезний гербарій – зразки чи не всіх рослин у тій місцевості. Але ось у 8 класі почалася хімія. Це перевернуло світ Тетяни. Тоді, пригадує вона, хімія у школі була цікавішою: можна було робити всілякі досліди, були доступні реактиви. Сьогодні багато які реактиви заборонені для використання у школі, бо з них винахідливі «фахівці» можуть робити шкідливі для здоров’я речовини. Хоча й попри цю заборону, каже науковиця, вчителі могли б щось вигадати: адже найпростіші досліди можна зробити навіть у себе вдома.
Хімія складана, але дуже ефектна наука, каже жінка. Якщо її подати учневі так, аби йому сподобалося, розповісти простішими словами, хімією можна було б зацікавити більше учнів.
Все раптом змінилося після того, як рідну школу Тетяни, № 8, закрили. Одночасно в Івано-Франківську відкрився природничо-математичний ліцей. Аби потрапити туди на навчання, дівчині довелося здавати 7 (!) іспитів. Крім того, був ще й психологічний тест. Тож на вступі до університету, жартує вона, Тетяні було вже набагато легше.
«Я пройшла. Мені дуже пощастило із вчителькою хімії – це Вівчар Дана Петрівна. Вона викладала тоді в медичній академії (1994-1996 роки). Це була дуже класна вчителька. Любов до предмету починається з любові до вчителя. Вона вимагала, але пояснювала дуже доступно. Коли я закінчила ліцей, то вже знала, що піду на хімію. У мене не було репетитора. Але я й не потребувала додаткової підготовки: настільки сильна була вчителька».
«Мій робочий «день» починається об одинадцятій вечора…»
Вже на третьому курсі університету Тетяна Татарчук по-справжньому зацікавилася наукою. Зацікавив її професор Олександр Шийчук. Він залучив Тетяну та її подругу Ірину Сиротинську до наукової роботи про утилізацію полімерних пляшок.
«Ми віддано працювали, намагалися деполімеризувати, розчинити ті пляшки, їздили на конференції. Писали тези на конференції, робили доповіді. До магістерської роботи я вже мала багато результатів досліджень, публікації. Мало хто тоді зі студентів мав публікацїі», – згадує Тетяна Татарчук.
Далі – аспірантура. Тетяна вчилася під керівництвом професора Семена Лісняка. Він, каже дослідниця, опікувався аспірантами, щодня приходив до них, цікавився, з ним разом писали статті, ставили експерименти. Завдяки професору Лісняку Тетяна вчасно захистила дисертацію, і в 2005 році починає працювати на кафедрі. Сьогодні Тетяна Татарчук доцент кафедри хімії ПНУ, кандидат хімічних наук.