Науковці кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника та студенти спеціальності «Середня освіта (українська мова та література)» здійснили пізнавальну поїздку до відновленої криївки в селі Великий Ключів, на присілку Царинка. Це місце стало простором вшанування пам’яті борців за українську незалежність і живого діалогу поколінь про ціну свободи та незламність національного духу.
Саме тут, 2 жовтня 1951 року, прийняли свій останній бій троє учасників українського підпілля: окружний провідник ОУН Іван Кулик («Сірий»), провідник Юрій Дронюк («Яр») та його побратимка, підпільниця й друкарка Анна Дронюк («Муха»). Їхня боротьба стала частиною історії національно-визвольного руху на Коломийщині, де українське підпілля продовжувало опір радянському тоталітарному режиму навіть на початку 1950-х років.
Відновлення криївки стало можливим завдяки наполегливій праці волонтера й активного громадського діяча Геннадія Романюка та його однодумців. Спільними зусиллями вони повернули цьому місцю історичну пам’ять і перетворили його на осередок національного виховання, де минуле промовляє до сучасників через спогади, розповіді, повстанські пісні та живе спілкування. Гостинна зустріч із традиційними стравами, зокрема баношем, доповнила атмосферу щирості й поваги до українських звичаїв.
Звертаючись до молоді, ініціатор відновлення криївки Геннадій Романюк наголосив на важливості збереження історичної пам’яті та передавання її наступним поколінням:
«Криївка на Царинці — живий нерв нашої історії. Ми відновлювали її з дерева й глини для того, щоби сюди приходила молодь і відчувала: коріння нації неможливо випалити ані тортурами, ані забуттям. Наші захисники розповідають, що живуть у таких же криївках, захищаючи свободу українського народу сьогодні».
Значення цього місця для історії рідного краю та національної пам’яті підкреслив завідувач кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Микола Васильчук:
«Для мене Великий Ключів і присілок Царинка — не тільки топоніми на карті мого дитинства, а також сакральний простір нашої національної пам’яті. Подвиг Івана Кулика “Сірого”, Юрія Дронюка “Яра” та Анни Дронюк “Мухи” восени 1951 року не був випадковістю, а закономірним проявом запеклого спротиву всієї Коломийської округи ОУН, яка найдовше чинила організований опір тоталітарній імперії. Навіть на початку 1950-х років, коли радянська каральна машина кинула сюди колосальні сили МДБ, це підпілля діяло, тримало зв’язок, випускало агітаційні матеріали та вірило в розвал радянської тюрми народів».
До розмови про історичне значення визвольної боротьби долучилася головна редакторка коломийської газети «Вільний голос» Валентина Близнюк. Вона акцентувала на важливості збереження пам’яті про героїв минулого та усвідомлення молоддю власної відповідальності за майбутнє України:
«Подвиг повстанців вражає. Відходять у вічність свідки тих подій, але незмінною залишається ідея свободи. Сучасна молодь — спадкоємці тієї великої сили, яка ламала хребет радянській каральній машині. Наш обов’язок — завершити справу УПА, шістдесятників, героїв Майдану. Ця криївка доводить: український корінь глибший за будь-який ворожий штик, і з нього завжди проростатиме наша Перемога».
Науковиця кафедри філології Галина Волощук провела паралель між боротьбою українського підпілля в минулому та спротивом сучасних захисників України:
«Коли ми стоїмо біля цієї відновленої криївки, то бачимо очевидну історичну паралель: сьогоднішні Збройні Сили України у тих самих окопах і підземних бліндажах на сході та півдні захищають нашу українську незалежність від московського окупанта. Ця криївка доводить: коріння нашого спротиву глибше, ніж ворог може собі уявити, і саме тому нас не зламати».
У поїздці також взяли участь заступниця директора з виховної роботи, провідна фахівчиня Центру досліджень «Покутської трійці» Оксана Ковальчук, бібліотекарка інституту Галина Гнатюк та викладачка кафедри філології Оксана Остапчук.
Такі зустрічі мають особливе значення для майбутніх учителів української мови та літератури, адже допомагають глибше пізнати історію рідного краю, усвідомити роль українського слова у збереженні національної пам’яті та відчути особисту відповідальність за передавання історичної правди наступним поколінням. Безпосереднє знайомство з місцями боротьби й пам’яті доповнює академічні знання живими свідченнями, людськими історіями та емоційним осмисленням минулого.
Колектив Коломийського навчально-наукового інституту висловлює щиру вдячність Геннадію Романюку та його команді за віддану працю зі збереження історичної спадщини, змістовну зустріч, гостинність і можливість доторкнутися до живої історії. Дякуємо панові Роману за виконання повстанських пісень, а журналістці Валентині Близнюк — за ініціативу, завдяки якій відбулася ця важлива для молоді подорож.
Схиляємо голови перед усіма поколіннями українців, які боролися за свободу рідної землі, та перед сучасними Героями, які сьогодні захищають Україну на передовій. Пам’ять про незламність попередників єднає покоління й нагадує: боротьба за незалежність триває, а збереження історичної правди — наш спільний обов’язок.
