З глибоким сумом повідомляємо чергову трагічну новину з фронту.
На щиті випускник історичного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 50-річний Андрій Васильович Баб’юк. Він народився у місті Борщів Тернопільської області. Після закінчення у 1996 р. історичного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Андрій Баб’юк тривалий час працював вчителем історії на Борщівщині (Юрʼямпіль, Монастирок, Вовківці, Сапогів та ін.), надзвичайно любив свою професію, аби розказати сільським дітям урок з історії проходив щодня декілька кілометрів з рідного Борщева.
Після закриття, 2021 р., школи працевлаштувався у Борщівському обласному краєзнавчому музеї.
Колеги з музею, де працював Андрій Бабюк називали його людиною-енциклопедію, зізнаються, що їм неймовірно пощастило, що він працював у їхньому колективі. Він завжди вмів зацікавити відвідувачів цікавою екскурсією та щирістю у спілкуванні.
Андрій непогано знав англійську мову, любив мандрувати, був краєзнавцем та бібліофілом. А найголовніше – був чудовим колегою, хорошим товаришем.
У березні 2024 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Два місяці проходив військовий вишкіл на Рівненському полігоні. 24 травня 2024 р. потрапив на фронт у Донецьку область.
Наступного ж дня, 25 травня, виконуючи своє перше бойове завдання пропав безвісти в районі Костянтинівки на Донеччині. До останнього рідні, колеги, друзі вірили і сподівалися, що він живий. Але, на жаль, надії не справдилися. 11 листопада 2025 р. прийшло сповіщення про його загибель.
Для всіх однокурсників і людей які знали Андрія він назавжди залишиться в пам’яті надзвичайно людяним, чуйним, відкритим і порядним, вірним другом.
Щиро співчуваємо батькові та родині Андрія Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!