3 жовтня у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника, біля памʼятного Обеліска, присвяченого студентам і викладачам, які загинули у боротьбі за незалежність України, відбулося вшанування памʼяті Героя Небесної Сотні, Героя України, студента філософського факультету нашого університету Романа Гурика. 2 жовтня йому мало б виповнитися 31 рік.
Захід розпочався покладанням квітів до памʼятного Обеліска та хвилиною мовчання.
У ньому взяли участь керівництво університету, мати Героя — Ірина Гурик, батько — Ігор Гурик, викладачі та студенти.
«Для мене і для всієї нашої сім’ї найбільшою цінністю завжди було – залишатися в Україні. З 2014 року ми неодноразово отримували пропозиції виїхати за кордон, але навіть не розглядали їх. Під час повномасштабного вторгнення нам теж телефонували друзі, знайомі, радили рятувати дітей і виїжджати. Але навіть на мить ми не уявляли, що можемо покинути Україну. Ми з чоловіком мали лише один план: якщо ворог дійде сюди, спершу відійдемо в гори, кілька днів пробудемо там, організуємо партизанський рух і повернемося до Івано-Франківська. Для нас це було природним і єдино можливим рішенням. Тому для мене надзвичайно важливо бачити, що ви залишаєтеся тут, в Україні. Бо саме це є тим ядром, навколо якого триматиметься наше майбутнє.
Я розумію, що у людей є страхи, є розчарування, але нам потрібні сила, воля, надія й неймовірна віра в те, що ми робимо, – заради чого і заради кого ми це робимо. Ми маємо пам’ятати про молоде покоління – про вас, про наших дітей і майбутніх онуків. Ми повинні залишити їм ту державу, про яку у 2013 році мріяв і говорив наш син Роман. І хто, як не ми? Якщо ми цього не зробимо зараз, то це доведеться робити нашим онукам.
Сьогодні ми з величезною вірою дивимось на наших хлопців і дівчат, які немов Титани стоять на захисті держави. Ми відчуваємо до них неймовірну повагу і глибоку вдячність. Наш обов’язок – допомагати всім, чим можемо: хто словом, хто ділом, хто думкою, хто донатом. Ми маємо бути для них живим щитом, давати їм впевненість і спокій. А ви, хлопці й дівчата, бороніть нас там, а ми тут зробимо все, щоб Україна жила і перемогла», — розповіла мати Героя Ірина Гурик.
Станом на сьогодні вже 72 студентів та випускників нашого університету віддали своє життя за незалежність у російсько-українській війні.
«Пам’ять про Романа – це вже не просто традиція, це невід’ємна складова історичної пам’яті нашого університету. Такі постаті, як він, є стовпами національної пам’яті, які виховують нові покоління. Для нас пам’ять про Романа – це не формальність, а живий зв’язок із нашою історією, із минулим, яке ми осмислюємо, думаючи про майбутнє. Адже, дивлячись на подвиги наших сучасних воїнів, ми розуміємо: якби не українське серце, виховане історією, культурою та мовою, ніхто б не відчував тієї глибокої відповідальності у боротьбі за незалежність.
Протягом століть ворог намагався стерти нашу історію, знищити мову й націю. Бо коли народ не знає свого коріння – ним легко маніпулювати і перемагати. Але українці завжди були сильними. І Карпатський національний університет продовжує цю традицію. За понад 80-річну історію ми виховали покоління українців, які не лише виборювали, а й віддавали життя за незалежність.
Сьогодні багато наших студентів і випускників служать у лавах Збройних сил України. На жаль, ми вже вшанували пам’ять 72 студентів та працівників університету, які віддали життя за свободу. Сотні нині боронять Україну на фронті, а тисячі створюють умови для її розвитку, зміцнення і перемоги. Тому для нас пам’ять про Романа Гурика – це символ незламності, жертовності й віри у вільне майбутнє України», — поділився в.о. ректора КНУВС Ігор Цепенда.
Присутні поділилися спогадами про Романа та наголосили, що його жертовність є прикладом справжньої любові до України.
Роман Гурик загинув 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності на Майдані від пострілу снайпера. Він став шостим у своїй родині, хто віддав життя за Україну. Його постать назавжди залишиться символом мужності та незламності української молоді. Памʼять про Романа нагадує, що свобода і незалежність виборюються ціною найвищої жертви.
