2 березня Міжнародний фонд імені Івана Франка оголосив претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка 2026 року.
Серед 12-ти претендентів з Канади, Польщі, Словаччини та України – завідувач кафедри політичних наук Факультету історії, політології і міжнародних відносин КНУВС, доктор політичних наук, професор Іван Монолатій з книжкою «Виконавець слова. Яків Оренштайн. Український видавець на перехрестях культур, ідеологій та політики» (Київ: Дух і Літера, 2025).
Ця книжка професора Івана Монолатія, яка, на перший погляд, розповідає про одну людину, насправді – студія про цілу епоху, про механізми народження культури й про тих, хто зазвичай залишається в тіні великих імен. Ім’я Якова Оренштайна (1875, Коломия – 1942, гетто Варшави) добре знане фахівцям, але майже невідоме ширшій публіці. А між тим, без нього неможливо уявити українське книговидання початку ХХ століття.
Він не був письменником у класичному сенсі, не творив текстів, але саме він зробив тексти можливими. Він був тим, хто перетворював ідеї на книги, а українські книги – на події культурного життя. Ця книжка – не просто біографія. Це спроба показати, що культура твориться не лише авторами, а й тими, хто організовує простір для слова: видавцями, редакторами, посередниками між думкою і читачем.
Саме тому Яків Оренштайн постає тут не як другорядна фігура, а як ключовий актор модерної української культури. Особлива цінність цієї праці полягає в тому, що вона повертає Оренштайна у європейський контекст. Це історія не провінційного книговидавця, а людини, яка мислила і діяла в логіці транснаціональних культурних обмінів, у просторі між Коломиєю, Львовом, Києвом, Лейпцигом, Берліном і Варшавою, між українською ідеєю та європейським ринком ідей.
Книжка показує також складність його виборів. Тут немає ані романтизації, ані ідеалізації. Ми бачимо людину, змушену постійно балансувати між цензурою і свободою, між комерцією і культурною місією, між політичними тисками і відповідальністю перед словом. У цьому сенсі історія Якова Оренштайна звучить надзвичайно актуально.
Для сьогоднішнього читача ця книжка важлива ще й тому, що вона змінює саму оптику сприйняття культури. Вона вчить бачити не лише «великих авторів», а й інфраструктуру культури, без якої жоден канон не виникає. Це особливо актуально для суспільства, яке заново вибудовує власний культурний простір і переосмислює свою історію. Це також книжка про пам’ять. Про те, як легко зникають імена тих, хто не стояв на авансцені, і як важливо повертати їх у наш культурний обіг.
Повернення Якова Оренштайна – це не лише акт історичної справедливості, а й жест культурної зрілості. Тому цю книжку варто читати не лише історикам чи літературознавцям. Вона буде цікава видавцям і редакторам, культурним менеджерам, усім, хто працює зі словом, а також тим, хто хоче зрозуміти, як насправді твориться національна культура – крок за кроком, рішення за рішенням, книжка за книжкою. Ця книжка не просто розповідає про Якова Оренштайна – вона повертає його нам, робить його співрозмовником.
Бажаємо професорові Івану Монолатію успіхів у здобутті Міжнародної премії імені Івана Франка 2026 року – ювілейному році 170-ліття Каменяра!