26 лютого у виставковій залі Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка відбулось відкриття концептуального мистецького проєкту студентів 4 курсу спеціалізації «Графічний дизайн» – «Гротески». Кервник курсу – професор кафедри дизайну і теорії мистецтва Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, Надія Бабій.
В основі експозиції лежить смілива ідея про те, що індивідуальна ідентичність не є статичною реальністю, а живим міфом, який щоразу переписується через призму наших емоцій. Студенти-дизайнери пропонують глядачеві простежити шлях трансформації: від фізичного буття до метафоричного – розпізнавання звіра, що живе всередині кожного.
Карпатський національний університет представляли проректор з науково-педагогічної роботи Едуард Лапковський, директор навчально-наукового інституту мистецтв Володимир Федорак, завідувач кафедри дизайну і теорії мистецтва, Олег Чуйко, доцентка кафедри терапії, реабілітації і морфології Неля Долинко.
Виставку відвідали митці: художники Микола Якимечко, Тетяна Мурафа, Лілія Присяжнюк, поет Ярослав Ткачівський, учні Івано-Франківської дитячої художньої школи, представники громадських організацій.
Експозиція складається з серії інтелектуальних автопортретів, виконаних у техніці класичної графітної графіки. Це етап раціонального самоспостереження, де досконала композиція та увага до міміки стають спробою «спіймати» ідентичність у її матеріальному прояві. Проте через гротескне перебільшення емоційних станів молоді художники підкреслюють, що навіть найточніший рисунок є лише маскою, за якою ховається щось значно глибше та непідвладне логіці.
Цей пошук істинної сутності знаходить своє завершення у переході до яскравих композицій на склі, стилізованих у дусі наївного мистецтва Марії Приймаченко. Тут ідентичність остаточно втрачає людську подобу і перетворюється на міф. Природа людини ототожнюється зі світом міфічних тварин, де кожна емоція втілюється у химерну істоту. Виставка у цьому контексті виступає мостом між сучасним самосприйняттям та архаїчним кодом українського фольклору. Людина більше не є просто об’єктом — вона стає легендою, населеною дивовижними звірами, що уособлюють її внутрішні страхи, надії та пристрасті.
